Творчість наших читачів

То радісно, то дивно на душі,
проходять люди за вікном, чужі.
А сиджу, і каву п’ю,
бо пору цю чудесну я так люблю.

Зима метелиця – сніжить,

час швидкоплинний, все біжить.
І вогник мерехтить яскраво,
Моє серденько вмить же засіяло.

Ялинка, солодощі й герлянди,
усмішки квітнуть, як троянди.
Я страву смачную приготую,
Клубочок щастя подарую.Обернись навколо – там родина.
Твоя могутність, твоя сила.
Зігріватимуть теплом, любов’ю , не пустять в дім печаль з журбою.

А ось вже північ – час настав,
і ти бажання загадав.
Щось тайне й сокровенне,
а може щось звичайне чи буденне.






А ранок вже,нова година.
Незабутня мить, чудова днина.
І подарунків знову повна хата,
Під ялинкою стоять санчата.

Ось  ці турботи, то ціла радість,
і кожної людинки – слабість.
Бо свято люблять й поважають,
з року в рік його чекають!




Я обійму тебе міцно,  ти не проти?

Я обійму тебе міцно,  ти не проти?
Навіть якщо проти, обійму.
Не зупинять ні солдати, ні піхота,
усі моря перепливу.

Я візьму тебе за руку, ти не проти?
Навіть якщо проти, то візьму.
Ми з тобою схожі, патріоти,
переживемо будь яку війну.

Я гляну тобі в очі, ти не проти?
Навіть якщо проти, погляд не відведу.
Порахую в небі всі польоти,
свої зіниці до твоїх зведу.

Я віддам свою душу, ти не проти?
Навіть якщо проти, все одно віддам.
І ніяка скрута й повороти,
не поставлять на коліна перед життям.

                               Драганчук Ольга