Сценарії

Вікторина "Мандруючи сторінками європейських казкарів"

Прослухавши фрагмент  казки Вам треба відгадати  автора і назву казки, а також країну в якій жив та творив казкар.

1.     Солдатик стояв, освітлений яскравим полум’ям, і йому було дуже жарко, але чи було це від вогню, чи від кохання, він і сам не знав. Він дивився на маленьку балерину, вона на нього, і він відчув, що тане, але все ще стояв непохитно з рушницею на плечі. Раптом двері в кімнату розчинилися. Протяг підхопив балерину, і вона, як метелик, пурхнула в пічку, просто… («Олов’яний солдатик» Г.Х.Андерсен, Данія).

     В чому секрет успіху цієї людини? Автор сам дає відповідь: «Часто мені здається, немов би кожний дощатий паркан, кожна квітка говорять мені: «Ти тільки подивись на мене, і тоді моя історія перейде до тебе». Письменник віддавав перевагу називати свої казки «історіями», які ним були почуті і переказані нам.

Зараз перевіримо як ви знаєте казки Андерсена.

·        Чому принци в казці «Дикі лебеді» Г.Андерсена перетворились на лебедів? ( Їх зачарувала зла мачуха)

·        Яке незвичайне дзеркало змайстрував злющий троль в казці Г.Андерсена « Снігова королева»? ( Воно все викривляло: «добре і прекрасне зменшувалось, гидке і погане збільшувалось)

·        Що сталося з дзеркалом в казці Г.Андерсена « Снігова королева»?         ( Воно розбилось, друзки розлетілись по всьому світу.)

·         Що побачила головна героїня з казки «Русалочка» Г.Андерсена, вперше з’явившись на поверхні океану? (Свято на кораблі принца; танці; фейерверк, а потім бурю, під час якої вона врятувала принца)

2. Слухайте уважно слідуючий фрагмент:

 «приготувався летіти. Він покрутив за ґудзика на животі, і моторчик почав працювати.

- Стрибай мені на спину! - вигукнув він.- Ми вирушаємо!

І вони справді вилетіли крізь вікно й піднялися в повітря. Спочатку він зробив круг над найближчим дахом, щоб випробувати моторчик. Моторчик гуркотів так рівно й надійно, що Малий зовсім перестав боятися. Навпаки, йому така подорож була дуже приємна.»

( Астрід Ліндгрен «Карлсон, який живе на даху, Швеція)

Так А́стрід А́нна Емі́лія Лі́ндгрен –це шведська дитяча письменниця, чиї книги перекладені більш ніж 85 мовами та видані більше ніж у 100 країнах. Сьогодні вона найбільш відома завдяки своїм творам про «Карлсона, який живе на даху» та «Пеппі Довгапанчоху»,

«Міо, мій Міо», чи «Брати Лев'яче Серце»

·        Одна з улюблених страв Карлсона. (плюшки)

·        У той самий день, коли Пеппі оселилася на віллі "Курка", вона купила ... (коня)

·        В якому місті відбувались пригоди Карлсона та Малюка ?(В Стокгольмі)

·        Де знаходився дім Карлсона ?(На даху)

·        Як звали няньку Малюка? (Фрекен Бок)

3. Слідуючий фрагмент: «побігла на город, знайшла найкращий гарбуз, зірвала його та принесла хрещеній матері, й гадки не маючи, як цей гарбуз допоможе їй поїхати на бал.

Чарівниця розрізала гарбуз, вибрала насіння, вдарила по ньому своєю чарівною паличкою - і в ту ж мить гарбуз перетворився на розкішну визолочену карету.»

           (Ш.Перро , Попелюшка, Франція)

Цікаво дізнатися, що Ш.Перро написав  соою першу казку у 67 років. Його відомі казки: "Спляча красуня", "Червона Шапочка", "Синя Борода", "Кіт у чоботях", "Попелюшка", "Ріке з чубчиком" та "Хлопчик-мізинчик".

·        В якій казці карета перетворилася на гарбуз? (У «Попелюшці»)

·         Як звали героїню, яка отримала своє прізвисько завдяки головного убору? ( Червона Шапочка)

·        Який герой казки носив червоні чоботи?  (Кіт у чоботях)

·         Як звали господаря Кота в чоботях? ( Маркіз Карабас)

·          Який указ видав король для своїх підданих у казці «Спляча красуня»? (Заборонити під страхом смертної кари прясти і зберігати в будинку веретена і прядки.)

4. «І було в королеви чарівне дзеркальце. Підійде вона, було, до стіни, де те дзеркальце висить, гляне в нього і спитає:

Дзеркальце, правду скажи-но мені:

хто в нас найкращий, у цій стороні?» (Брати Грім, Білосніжка та семеро гномів, Німеччина)

Вони є одними з найвідоміших казкарів Європи. Найвідоміші їхні казки:«Хлопчик-Мізинчик», «Білосніжка», «Спляча красуня», «Рапунцель», «Червона шапочка», «Попелюшка», «Кішка й мишка в дружбі», «Заєць та їжак», «Вовк і семеро козенят», «Бременські вуличні музиканти», «Шість лебедів»,«Шестеро увесь світ обійдуть», «Гензель і Гретель», «Три ледарі», «Розумна Ельза», «Дурень Ганс», «Семеро хоробрих», «Старий дід і внучок»,«Невдячний син», «Розумна дочка селянська».

Казки братів Грімм відомі усьому світу. Їх дуже люблять читати діти. Тому не залишать байдужими читачів і різні завдання по казкам письменників

·        В якій казці від наполегливої ​​збивання перини на землі йшов сніг? (Пані метелиця)

·         Скільки було Бременських музикантів? (чотири)

·        Чим падчірка порізала пальці? (Веретеном)

·        Що варив чарівний горщик, якому треба було лише сказати: «Горщик, вари!»? (кашу)

·         

·        В якій казці принцеса любила давати женихам віршовані прізвиська? («Розумна Ельза»)

Посвята в читачі-2017

Ведуча 1. Сьогодні у нас «Посвята в читачі першокласників»  Ще зовсім недавно ви ходили в дитячий садок. Тепер ви підросли і є учнями нашої школи. Перед вами одна за одною відкриваються двері в чудову і неосяжну країну Знань. Хорошими учнями ви можете стати лише тоді, коли будете багато читати.

Ведуча 2. Хороші, справжні друзі
У мене поруч є
Ніяк не уявляю
Без них життя своє.
Лиш пороблю уроки -
До них у гості йду.
Як жить  на світі, друзі
Розмову  поведуть.
Розкажуть про будови ,
Про мандри, про бої.
Живуть в книжковій шафі
Товариші мої.
Ведуча 1. Ну що, відгадали про яких друзів йдеться в цьому вірші? Так, правильно, про книжки. Друзі, хто з вас не любить книжок? Книжок, у яких так багато барвистих малюнків. Розкриваєш  першу-ліпшу-   опинишся у далекій казковій країні. А в тій країні живуть добрі і кумедні велетні, веселі маленькі чоловічки  або просто твої ровесники. Ростуть там велетенські ріпки, такі, що цілий гурт їх із землі не вирве. Відважні герої б'ються там за правду з лютим  ворогом.

Ведуча 2.А живуть ці книги нашій шкільній бібліотеці. А називається вона «Книжкове містечко», де зберігається дуже багато мудрих та цікавих книжок.

Ведуча 2. Сьогодні  ви, першокласники  станете читачами нашого бібліотечного царства. До нас на свято завітали казкові герої, щоб поспілкуватися з вами.

(звучить пісня про Незнайку, з’являється Знайко і Незнайко)

Незнайко. Зачекай, Знайко! Куди це ти так поспішаєш?

Знайко. Я іду в бібліотеку.

Незнайко. Куди? Куди? В білібілітеку?

Знайко.  Не в білібілітеку, а в бібліотеку.

Незнайко. А! Знаю, знаю. Ти ідеш в білу аптеку.

Знайко. Запам’ятай, Незнайко. В біб-лі-о-те-ку!

Незнайко. А що воно за дивне слово таке біб-лі-о-те-ка?

Знайко . Слово «бібліотека» складається з двох слів, «бібліо» - книга, «тека» - сховище, а разом – сховище для книг. Проте, книги тут не тільки зберігаються, а й видають додому.

Незнайко. О, тепер я знаю. Бібліотека – це місце, де ховають книги.  Закопують їх у землю, щоб ніхто не знайшов, ще й соломкою притрушують.

Знайко. Та ні, Незнайко, книг ніхто не закопує, їх зберігають на спеціальних полицях, що називаються стелажами. І книги тут не тільки зберігають, а й видають дітям, щоб читали.

Незнайко. А навіщо їх читати?

Знайко. А ти запитай у дітей.

Незнайко. Дітки, мені соромно, але ще раз підкажіть: навіщо треба читати книги?

(відповідь дітей)
Знайко. Зрозумів тепер, Незнайко?

Незнайко. Ой, зрозумів, ще й як зрозумів.  Я тепер ніколи не розлучатимуся з книгою. Куди б не йшов, завжди буду брати з собою, читатиму в автобусі, і в тролейбусі, і коли буду обідати, а на ніч кластиму під подушку. Ох і розумним я буду!

Знайко. Та ти що, Незнайко, серйозно це говориш?

Незнайко. Серйозно! Я ще я можу битися нею з хлопцями, кататимуся на ній з гірки, нею можна в футбол пограти.

Знайко. Ой. Незнайко. Хіба можна таке робити?

Незнайко. А чому не можна? Всі так роблять. Правда ж, діти? Ви теж так робите?

Інсценівка «Сон».

(Хлопчик читає книгу, кидає її у куток та засинає).

1. Книжка. Ой. Ой, ой як боляче! У мене вся палітурка облетіла! От цей Міша.

2. Книжка. А з мене він листочки повиривав, бутерброди загортав.

3. Книжка. А на мене наступив брудними черевиками, як боляче, слід так і залишився.

4. Книжка. А на мене склянку з варенням перевернув, всі сторінки злипаються.

1. Книжка. Як погано нам живеться! Що ж ми будемо робити?

2. Книжка. Я придумала! Давайте ми йому повідриваймо ніс, вуха, повидираємо волосся, вимажемо обличчя варенням, та втечемо у бібліотеку.

Всі. Давайте!

(підходять до хлопчика та щипають його)

Хлопчик. Ой! Мамо! Мамо! Рятуй!

Мама. Що трапилось, синку?

Хлопчик. Книжки тікають, держи їх!

Мама. Та ні, ось вони валяються в кутку.

(хлопчик збираючи книжки)

Книжечки мої, пробачте мене. Тебе я підклею. З тебе витру ці брудні плями. Я буду з вами дуже добре поводитись, тільки не тікайте від мене.

(Діти відповідають, що вони так не роблять).

-         А як же треба поводитись із книгою? Книжечки, мої любі розкажіть мені, як же звами  треба поводиться.

(відповіді книжок)

1. Книжка  - Є такі правила користування книгами.

2. Книжка  - Не можна читати під час їжі.

3. Книжка  - Не читай у ліжку.

4. Книжка  - Не читай під час руху.

1. Книжка  - Якщо книга порвалась – обов’язково її підклей.

2. Книжка  - Загортай книгу в папір, не забрудниться обложка.

3. Книжка  - Зроби собі закладку і користуйся нею, не загинай сторінок.

4. Книжка  - Не клади речей в книгу. Книга від цього псується.

Хлопчик . Тепер я зрозумів. І тепер я буду берегти книгу.

Незнайко. Я теж буду книги берегти. Братиму її завжди чистими руками, обгортатиму в чистий папір. Я навіть про книгу вірш склав. Ось послухай:

У Незнайка  під подушкою

Лежить книжка з пампушкою.

Правда ж здорово!

Знайко. Здорово та не дуже. Давай краще, Незнайко, дітей послухаємо. Вони, напевне, знають кращі вірші, ніж ти.

(діти читають вірші)

1 учень.

Лиш з малими читачами

В хаті клопіт вечорами:

Від книжок, хоч треба спати,

Їх ніяк не відірвати!

2 учень.

І за тиждень  розмаїті

Полюбились так книжки,

Що кладуть до нині діти

На ніч їх під подушки.

3 учень.

Любі хлопчики й дівчата!

В нас сьогодні разом відзначати,

Книгу – друга шанувати.

4 учень.

В кожнім домі, в кожній хаті –

У містах і у селі,

Хто навчився вже читати

Має книжку на столі.

5 учень.

Дружба з книжкою – це свято,

Не було б його у нас,

Ми не знали б так багато

Про новий і давній час.

6 учень.

Все ми в книзі знайдемо.

Кращої не знаємо,

Доброї і вірної

Подруги малят!

7 учень.

Книгу зрозумілу,

Чесну, добру і сміливу

І дівчатка, й хлопчики –

Хочуть всі читать!

8 учень.

І найменшенька дитина,

Що не вміє ще читать,

Лиш колисочку покине –

Просить книжку показать.

9 учень.

В день народження до друга

Доведеться тобі йти.

То казок чудову книгу,

Принеси в дарунок ти!

10 учень.

Книги дружать з дітворою,

Полюби їх у житті –

І у люблені герої

Будуть друзями в путі.

Незнайко. Ого! Скільки віршів вони знають. Розумні дуже, все знають. Але ми вас ще перевіримо. Ось загадаємо загадки: подивимось, чи зумієте відгадати.

(По черзі загадують загадки про книгу. Діти відгадають)

Живе спокійно, не спішить,

 Вона ніколи не біжить,

 Під панцирем без страху

 Гуляє (Черепаха)

Я на сонці сонцем сяю.

 Родичів багато маю.

 Гарбузову господиню

 Усі знають. Хто я? (Диня)

 Багатьом був невідомий,

 Нині з кожним подружив.

 З казки в кожного удома

 Хлопчик-цибулинка жив.

 Дуже просто, мелодійно

 Він зоветься (Чипполіно)

  Прийшла вона із довгим віником

 На бесіду із півником.

 Схопила півня на обід

 І замела мітлою слід. (Лисиця)

 За три копи куплена,

 Півбока луплена. (Коза-дереза)

 Він не тигр і не комашка,

 Не котисько і не пташка,

 Він знімається в кіно

 І відомий всім давно.

 Упізнать його неважко.

 А зоветься. (Чебурашка)

Незнайко. Ти диви, знають. А зараз ще загадки, які підготувала наш бібліотекар, ви їх точно не відгадаєте.

Знайко. Увага! На екран! (Відеопрезентація із загадками)

Незнайко. Скажи, Знайко, звідки діти все це знають?

Знайко. Бо дуже багато читають. Знаєш такі прислів’я: «Хто багато читає, той багато знає», «З книгою жити – з добром дружити». А ти знаєш прислів’я про книгу?

Незнайко. Ні! А я зараз запитаю дітей. Діти, назвіть прислів’я про книги.

(відповіді дітей)

-          Навчання сонце, а книга – віконце.

-          Читання - ось найкраще навчання.

-          Книга вчить, як на світі жить.

-          Книгу читай, розуму набирай.

-          Кому книга – розвага, а кому – навчання.

-          З книгою подружишся, розуму наберешся.

-          Книгу читати – усе знати.

-          Книги – міст у світ знань.

-          Дім без книги – день без сонця.

-          Книга добру навчить, від дурного відверне.

-           

Незнайко. Ну, тепер я запишуся до бібліотеки, щоб теж усе знати. Пішли, Знайко, допоможеш мені вибрати книгу. До побачення, діти!

(виходять).

Ведуча 2. Спробуємо відгадати ще одну загадку :

Ведуча 1.

 Він веселий і незлобний

 Цей хороший дивачок.

 З ним господар - хлопчик Робін

 І товариш - П'ятачок.      

До прогулянки він ласий,

 Є на мед чутливий нюх.

 Зветься плюшевий балясник,

 Цей ведмедик (Вінні-Пух)

(З'являється Вінні-Пух)

 Вінні-Пух:Славно бути ведмедем. Ура!

 Слава Пухові! Тричі - ура!

 Не страшні мені буря і град,

 Ні тумани, ані зорепад,

 Ні холодні дощі проливні,

 Тільки б меду побільше на носик мені.

 Крізь хурделицю-злюку, найглибший замет

      Я сміливо піду хоч куди уперед,

 Все вперед та вперед, та вперед,

-Тільки лапки гарненько

 вмочіть мені в мед.

 Хай живе Вінні-Пух! Гей, ура!

 Слава Пухові! Тричі ура!

 Добре він попоїв, трам-тара…

Бібліотекар: Ох, і вихваляєш ти себе!

Вінні-Пух: А що, хіба я не молодець? В голові моїй тирса, а я пишу вірші. І дуже гарно їх читаю. А щоб їх прочитати, треба гарно Букварик вивчати.

Бібліотекар:Ось так віршованими сходинками ми зустрічаємо вашого друга Букваря.

( заходить Буквар під веселу музику)

Буквар : Привіт вам, любі малюки!

Читати хочете книжки?

Давайте спершу, любі діти,

Вивчимо всі букви в  Алфавіті.

Живуть тут літери в словах,

А кожне слово - звір чи птах,

Травиця, чи барвистий цвіт.

Веселе місто Алфавіт!

В нім кожне слово - цілий світ.

В нім кожна літера жива -

Із них складаються слова.

Так я навчаю вас читати і писати,

 Слово «бабуся» і слово «мати»,

 Слова «хлібина», «світ», «дитя»,

 «Тато», «учителька», «правда», «знання»

 Я залишуся назавжди з вами.

Щоб ви подружили із знаннями.

А чи знаєте ви, мої друзі, що я, як і інші книги, живу в Книжковому королівстві. Нас оберігає і зберігає від проблем і незгод, від всіляких напастей могутня чарівниця - Королева Книга.

 Бажаєте з нею зустрітися?

(Діти відповідають)

(Входить Королева книг. В руках у неї чарівний ключик).

Королева Книга: О, як багато вас зійшлось

 Дівчатка і хлоп’ята.

 Та бачу місця всім знайшлось,

 Хоч може тіснувато.

У володіннях книжкових весь час

Мільйони підданих чекають на вас.

Ви зможете пізнати їх з одного мигу,

Як тільки я себе назву: Я - Королева Книга!

Ось ми і зустрілися, мої маленькі, добрі і кмітливі друзі! Я рада вітати вас тут! Але ви повинні знати, що мешканці мого царства розмовляють мовчки.

 Адже недарма про книгу написано так:

Бачить – не бачить,

Чути – не чує,

Мовчки говорить,

Добре мудрує.

Кривду соромить,

Правди навчає,

Часом жартує,

Смішки справляє.

Сьогодні на нашому святі ми посвятимо вас у коло СПРАВЖНІХ ЧИТАЧІВ!

Чи готові ви пройти випробування та виконати наші завдання?

(Діти відповідають)

 Ну, от і добре.

Дуже багато казкових героїв не змогли прибути до нас на свято, але вони надіслали телеграми.

(Дістає телеграми).

Казкові герої забули поставити свої підписи. Давайте, діти, разом розгадаємо, від кого ж надійшли святкові телеграми.

Королева Книга :

1. Працювала я у хатці,

 Танцювала у палаці,

 Десь загубила черевичка...

 (Попелюшка із казки «Попелюшка»)

2. «З’їв семеро козенят, болить живіт»

 (Вовк із казки „Вовк і семеро козенят”)

3. «Моє гусенятко десь забарилось, тому прилетіти не можу»

 (Івасик – Телесик з української народної казки)

4. «Дорогі друзі, мене потрібно рятувати! Павука – злодія зарубати!»

 (Муха із казки К.І.Чуковського «Муха – цокотуха»)

5. «Від дідуся я утік, від бабусі втік, а до вас на свято не прибіг»

 (Колобок із народної казки «Колобок»)

6. «Пришліть, будь ласка, краплі.

 Ми жабенятами об’їлись і у нас животи розболілись»

 (Чаплі із казки К.І.Чуковського «Телефон»)

7. «На свято не зможу прибути. Розбила золоте яйце»

 ( Мишка із народної казки «Курка рябенька»)

8. «Врятуйте мене від Лиски, яка занесла мене за зелені ліси, за жовтії піски, за бистрії води, за високі гори»

(Котик і Півник).

9. «Хочу на свято, але сиджу на дереві, бо злякався кабана, скочив на гілку, на якій сидить Ведмідь, а під деревом лежить Вовк»

(Цап та Баран)

(діти відгадують)

Буквар. Молодці, діти, всі телеграми розгадали.

Королева Книга : Книга веде нас в країну знань. Із неї ми дізнаємося багато цікавого про нашу державу, про те, як люди вирощують хліб і будують міста, варять сталь і літають у космос. Отже, дуже потрібна у світі книга. І тому ви повинні їх берегти.

Буквар.А ще я і мої друзі книги підготували пам'ятку чита­чу, ви уважно послухайте і запам'ятайте її.

Книга 1. Люба дитино!

До тебе це слово!

Перед тобою - скарбниця чудова,

Мудрих порад невичерпне джерельце

 Книгу люби і душею і серцем.

Буквар.  Не гоже бруд заносити в науку –

Протягуй книзі лише чисті руки.

Книга 2. Друг твій - книга - буде гарним,

І новеньким, і охайним,

А для цього будь уважним,

 Не забувай речей в нім зайвих

Книга 3. Краще витрати хвилинку,

Та візьмися й до пуття

        Попідклеюй всі сторінки

        Книзі дай нове життя!

Книга 4. Візерунчасту закладку

Книжці подаруй на згадку

 Ще й обкладинку вдягни,

Життя книзі збережи.

Королева книг. А зараз, для прийняття урочистої обіцянки, всім встати струнко.

Я, вступаючи у ряди читачів, урочисто обіцяю:

-         Поважати книгу.

-         Виконувати всі правила користування книгою!

-         Не рвати. Не бруднити, не малювати їх.

Всі діти. Обіцяю!

  - Якщо якійсь книжці потрібна допомога, зробити все, щоб книжка не «хворіла».

Всі діти. Обіцяю!

-         Ніколи не проходить спокійно повз тих, хто «ображає» книгу.

Всі діти. Обіцяю!

Ведуча 1. Дорогі діти! Ось і підійшло до кінця наше свято. На цьому святі ви багато дізнались цікавого і корисного, і сподіваюсь, що зрозуміли, яке важливе місце у вашому житті займає книга. Що книгу треба берегти, шанувати.

Ведуча 2. Бажаємо  вам, всім, протягом усього вашого життя, ніколи не розлучатись з вашим найдорожчим другом – Книгою і прийміть у подарунок від Королеви Книг та наших Казкових героїв «Пам’ятку про правила поводження з книгою» та емблеми наймолодшого читача быблыотеки, якы будуть нагадувати вам про наше свято.

Ведуча 1. Памятка вручається учню 1 класу:

Ведуча 2. Памятка вручається учениці 1 класу:

І на завершення я хочу побажати вам бути активними читачами нашої бібліотеки. І нехай книги стануть вашими друзями не тільки під час навчання , а й на все життя. Якщо ви багато читатимете – станете освіченими, розумними. Намагайтеся щодня прочитати хоча б одну сторінку з нової книги. Людина, яка любить і вміє читати – щаслива, тому що поруч з нею завжди найкращий друг і порадник – книга.

 «… учитесь, читайте,

І чужому научайтесь,

Й свого не цурайтесь.»

Цими словами Тараса Григоровича Шевченка я хочу закінчити наше свято.

************************************************************************8

Мітинг 9 Травня. День пам'яті і примирення

Виступ сільського голови.

Звучить гімн України.

Ведуча1: Весна іде, і переможним кроком
В тюльпановому вічному вогні
Йде травень крізь хвилини, дні і роки,
Несе нащадкам спогади свої.

Ведуча2: Весна іде квітчасто, гордо, юно,
Як втілення найчарівніших снів.
О весно красна, ти ще не забула
В історії своїх жахливих днів?

Ведуча1: Із року в рік часопис віддаляє
Своїх нащадків далі від війни.
Та травень знов і знову нагадає,
Як із життя ішли його сини.

Ведуча2: Буяють мирно квіти на могилах,
До сонця красного метелики летять.
А ті, кому війна зламала крила,
Ті вічним сном в могилах сплять.

Ведуча1: Минають роки, відлітають у вічність… Більше півстоліття минуло з тієї тривожної ночі, коли замовкли останні постріли гармат, прийшов мир, настала тиша, за яку заплачено ціною життя мільйонів людей. В жахіття війни було втягнуто 67 держав, 80% населення земної кулі.

Ведуча2:  Друга Світова війна тривала довгих  б років. Вона пронеслася над величезними територіями Європи, Азії й Африки, охопила простори всіх океанів. У цій війні загинуло близько 60 млн осіб, не говорячи вже про поранених і тих, хто  пропав безвісти. Лихо й страждання, які пережили люди, незмірні. Все далі відходять грізні роки Другої Світової війни. Але не згасає пам'ять про тих, хто приніс на вівтар Великої Перемоги своє життя, хто поліг у боях заради щастя інших.

Учень: У тиші урочистій до Пам’яті йдем,
Що в серці відлунює грізно.
У святому мовчанні над вічним вогнем
Схиляється наша Вітчизна.

Уклонимось тим, хто поліг у бою,
Хто покрив землю рідну собою.
Усім поіменно, хто впав у бою,
Хто відстояв нашу свободу.

Згадаємо всіх поіменно,
Серцем згадаєм своїм.
Це потрібно не мертвим,
Це потрібно живим.

Ведуча1:  Ніхто  не  забутий.
                         На  попіл  ніхто  не  згорів:
                         Солдатські  портрети
                         на  вишитих  крилах  пливуть.
                         І  доки  є  пам'ять  в  людей  і  живуть  матері,
                         Доти  й  сини,  що  спіткнулись  об  кулі, живуть. 
                             Список
Ведуча1:  Вшануймо пам'ять загиблих в роки Другої Світової війни хвилиною мовчання.

(Хвилина мовчання)

Ведуча2: Ми свято шануємо пам'ять усіх,
Хто власним життям нашу юність зберіг,
Хто впав за свободу у грізну годину,
За землю священну, за Україну!

Ведуча1: Вони у бронзі й камені звелись,
Летять роки і хмари понад ними.
Все менше тих, хто бачив їх колись,
Все менше тих, хто бачив їх живими

Звучить пісня у виконанні хору «Батькове серце»

Ведуча2: Мільйонам людей назавжди врізався в пам’ять біль Другої Світової війни. Червоним лиховісним полум'ям кривавого терору увірвався він до мирних осель Західної України, того далекого 17 вересня 1939 року, розірвав небо хижою тінню фашистської навали, димом пожеж, смертю і руїнами Наддніпрянської України 22 червня 1941 року. Святкова неділя, мирний день відпочинку, обернувся довгими роками страждань.

Учень:Спинись, проклятий супостате,
На світ ввостаннє подивись:
За тіло матері розп’яте
Сини на пару піднялись!

Сонце палило нестерпно,
Гнулось садове гілля:
Падали яблука в серпень,
Глухо стогнала земля.
Рвали снаряди їй груди,
Всюди гриміла війна,
Падали скошені люди.
Їх не щадила війна.

Бій розгортався лютий,
Кулі, наче град.
Тихо, вітри і люди,
Тихо, вітри і люди.
Впав у траву солдат.
Вдарило хлопця в груди,
Вибухнув поруч снаряд.
Тихо, вітри і люди,
Тихо, вітри і люди.
Вмер молодий солдат.
Мати довіку буде
Сина свого виглядать.
Тихо, вітри і люди,
Тихо, вітри і люди.
Син її – той солдат.
Нам тих розлук не забути,
Мир нам повік врятувать.
Тихо, вітри і люди
Тихо, вітри і люди.
Спить під зорею солдат.
Поки сонце ясне угріє,
Й коли життя дає нам воно,
Біль нам вічний, він не постаріє.
Не кажіть: була війна давно!

Ведуча1: Війна нагадує про себе тисячами обелісків і братських могил. Вони – святиня нашої пам’яті.
У війни не жіноче обличчя...А скільки матерів, сестер, коханих чекали і не дочекалися своїх синів, братів, чоловіків. У народі недаремно кажуть, що час не владний над материнським горем.
Ведуча2: І скільки б не минуло років і десятиліть від того недільного ранку, коли пролунало страшне слово „війна”, вони ніколи не принесуть спокою матерям, діти яких віддали найдорожче – життя у боротьбі з фашистськими загарбниками.

Звучить пісня у виконанні хору «Земля одна»

Ведуча1: Сьогодні ми віддаємо данину пам’яті тим, хто загинув на фронтах Другої Світової війни, хто віддав життя, щоб ми жили щасливо.

Багато на нашій землі обелісків,
Вкарбовані в них золоті імена
Вклонися, людино, їм низько-низько, -
Це пам'ять, яку залишила війна.

Ми пам'ятаєм, хто в лиху добу
В броні важкій віддав останні сили,
Ми зараз квіти і терпку журбу
Приносим на засмучені могили.

Кривавим сном закінчилась війна.
Літа зарубцювали давні рани…
Під кулями ворожими сповна
За тишу заплатили ветерани.

В атаки йшли вони не ради нагород,
Поранені страждали в медсанбатах,
За цвіт життя завдячує народ
Полеглим і посивілим солдатам.

Вернулися живі з полків і рот
І мир подарували рідним хатам…
За цвіт життя завдячує народ
Полеглим і посивілим солдатам.

Ведуча2: 9 травня 1945 року закінчилася Друга світова війна. Цей день було оголошено святом – Днем Перемоги.

Ведуча1: Через окопи і партизанські ліси, через підпілля і затінки гестапо, через розпач і віру, через смерть і безсмертя вона все ж таки до нас прийшла – Перемога!

Ведуча2: Життя торжествує в новім поколінні,
Та болі минулі – довіку нетлінні.
З граніту волає грізно і люто:
«Ніхто не забутий, ніщо не забуто!»

Ведуча1: Шановні односельчани! Ми щиро вітаємо Вас із святом. З Днем Перемоги!

Вічний вогонь палає,
Дзвонить у далі століть.
Вічний вогонь закликає:
«Щастя живих бережіть!»

Вічний вогонь клекоче.
«Люди! Не треба війни,
Щоб не вмирали дочки,
Сестри, брати і сини».

Вічний вогонь палає,
Тужать берізки над ним,
Вічний вогонь вимагає:
Разом:
«Миру і щастя живим

Слова сільського голови. Звучить гімн України.